Крісло очільника міста стало для нього окремим сенсом і самоціллю. Апелюючи до улюбленої лукашенківської аудиторії - навіки зрадянізованих бабусь і старших жіночок, він отримує стабільну підтримку виборців. Але це вже давно не пошук аудиторії, а вишукування підтвердження для самого себе на питання «що я тут роблю?»
Як і Лукашенко, він готовий воювати за посаду хоч з усім світом і легко користується адмінресурсом та коштами міського бюджету, аби масово прихвалювати себе тернополянам за їх же гроші.
Захисна риторика аналогічна – міцний господарник, без нього все розвалиться, схаменіться, жалюгідні, ворог нападає. «Захистимо український Тернопіль!» Від кого? Це як сімейний дебошир збирається захищати свою сім’ю від фантомних нападників. Від нього би хто захистив.
«Свобода» давно перетворилась на антонім націоналізму, ставши партією мутних персоналій, котрі переслідують виключно свої майнові інтереси. І вкотре штрикати патиком в давно мертві лозунги – це втомлююче безглуздо.
Всі ми розуміємо, що намацавши свою електоральну ерогенну зону і безперервно її стимулюючи та маючи доступ до міського бюджету на свій піар – чинний мер забезпечив собі величезний відрив від найближчих конкурентів. І піде він лише тоді, коли захоче сам.
А от коли він зрозуміє, що варто вже піти нарешті – це питання. Бо і дитині зрозуміло, що легко можна бути і далі.
Але от Тернопіль вже переріс свого мера і, чесно кажучи, хотів би вже далі сам.
Немає коментарів:
Дописати коментар