Крісло очільника міста стало для нього окремим сенсом і самоціллю. Апелюючи до улюбленої лукашенківської аудиторії - навіки зрадянізованих бабусь і старших жіночок, він отримує стабільну підтримку виборців. Але це вже давно не пошук аудиторії, а вишукування підтвердження для самого себе на питання «що я тут роблю?»
Як і Лукашенко, він готовий воювати за посаду хоч з усім світом і легко користується адмінресурсом та коштами міського бюджету, аби масово прихвалювати себе тернополянам за їх же гроші.
Захисна риторика аналогічна – міцний господарник, без нього все розвалиться, схаменіться, жалюгідні, ворог нападає. «Захистимо український Тернопіль!»
